Дипломатическое представительство Азербайджанской Демократической Республики в Армении в 1918-1920-е годы

Кровавый военно-колониальный режим Российской империи не сумел уничтожить древнейшие традиции государственности азербайджанского народа. 28 мая 1918 года была создана Азербайджанская Демократическая Республика, которая являлась первым светским демократическим и правовым государством на мусульманском Востоке, а также в тюрко-исламском мире. Азербайджанская Демократическая Республика смогла просуществовать в напряженной и сложной социально-политической обстановке всего 23 месяца. К сожалению, не достигнув двухлетнего возраста, независимая Азербайджанская Республика подверглась нападению большевиков и была временно свергнута. Со дня образования правительство АДР проводило гибкую внешнюю политику и стремилась установить добрососедские отношения со всеми государствами региона. 9 июля 1919 года правительством Азербайджанской Демократической Республики была принята временная инструкция о секретариате Министерства иностранных дел. В период существования республики в ее столице городе Баку функционировали дипломатические представительства 16 государств, среди которых были, иностранные миссии США, Великобритании, Франции, Италии и т.д. Одним из главных вопросов, постоянно привлекавших к себе внимание правительства Азербайджана, был вопрос о границах и отношениях с близкими соседями. Одной из серьезных преград на пути укрепления Азербайджанской государственности в этот период стала экспансионистская и агрессорская политика Дашнакской Армении, которая пыталась присвоить исторические азербайджанские земли. Армения предъявляла необоснованные территориальные претензии к Карабаху, Нахичевану, Зангезуру и т.д. Несмотря на то, что вражественная позиция Армении по отношению к Азербайджану прослеживалась в течении всего периода существования АДР, Азербайджанской Республике ценою больших усилий и потерь все же удалось сохранить свою территориальную целостность. В статье приводится информация об азербайджано-армянских отношениях в 1918-1920-х годах, а также о деятельности дипломатического представительства Азербайджанской Демократической Республики в Армении в указанный период. Цель исследования - изучить дипломатические и политические отношения Азербайджанской Демократической Республики с Республикой Армения в 1918-1920 годах с исторической точки зрения, а также выявить и проанализировать исторические и геополитические корни и сущность армяно-азербайджанского Нагорно-Карабахского конфликта.

Використання засобів масової інформації як інструментів освітнього процесу через навички критичного мислення

Стрімкий розвиток інформаційних і комунікаційних технологій надає доступ сучасного суспільства до найрізноманітніших джерел інформації, які дають можливість споживати більшу кількість, ідей, пропозицій, посилань і рішень, що лунають з боку засобів масової інформації, соціальних мереж, блогерів, лідерів громадських думок. Якщо ви звертаєтеся до засобів масової інформації, одне з питань, яке стоїть на порядку денному і мотивує їх вивчення з точки зору освіти - це їхня здатність домінувати і маніпулювати думкою користувачів. Сьогодні, як ніколи раніше, необхідно увійти в світ комунікацій з критичної позиції, яка включає в себе рефлексію і скептицизм. Аналіз процесів в освітньому просторі показує, що з появою і розвитком мас-медіа виникає життєва необхідність їх використання у навчанні дітей та дорослих. Тому ми вважаємо, що необхідно провести серйозне, складне, послідовне і раціональне обговорення проблеми критичного споживання інформації. Наше теоретичне дослідження спрямоване на аналіз ролі засобів масової інформації як інструменту навчання та виховної діяльності, а також, значення навичок критичного мислення для використання різних джерел інформації в рамках освітнього простору. Вчителям і учням потрібні орієнтири - практичні, відображені і сформульовані навколо процесів побудови освітньої діяльності. Однією з ключових функцій школи в кінці століття повинна стати допомога учням усвідомлювати роль засобів масової інформації в їх власному соціальному житті; їх знайомство з технічними і символічними механізмами, за допомогою яких засоби масової інформації спокушають глядача; пропаганда адекватних ціннісних критеріїв, які вчать учнів бачити і обирати продукти більш високої культурної якості. Для формування сучасної соціально компетентної особистості з високим рівнем культури та громадянської відповідальності потрібно об’єднання зусиль не тільки професійних педагогів, а й спеціалістів мас-медіа, громадських організацій, батьків і, звичайно, самих учнів.

Проблема ксенофобії в історико-філософському дискурсі

В даній роботі розглядається проблема ксенофобії в історико-філософському дискурсі. Автори наголошують, що останнім часом досить актуальним питанням, яке потребує нагального вирішення, є проблема ксенофобії. Певні явища, а саме: нетерпимість, дискримінація, ворожість, інтолерантність, що є проявами ксенофобії, зараз є досить поширеними у суспільстві. Автори також не залишились байдужими до цієї проблеми, бо це є деструктивним проявом діяльності суспільства, певних груп, людини тощо. Основною метою дослідження постало здійснення аналізу осмислення проблеми ксенофобії та її складових у античній та середньовічній філософській спадщині. Автори наголошують, що в структурі категорій «ксенофобія» та «толерантність» лежить бінарна опозиційна система розрізнення «свій-чужий». Дослідники прийшли до висновку, що єдиного визначення поняття «ксенофобія» у сучасній науці не існує. Виходячи з сучасних трактувань даного явища, згідно з його ознаками, автори скорелювали категорії проблеми ксенофобії з феноменом «чужого», проблемою феноменології, яка стала предметом роздумів багатьох філософів. Проаналізувавши певний етап історії людства, зазначили, що проблема відношення до «іншого», «чужого» турбувала людей завжди. У роботі розглянуто формування та сутність цієї опозиції на прикладі середньовічної філософії та філософії епохи Відродження. Зроблено висновок, що поняття ксенофобії є достатньо складним, багаторівневим та не має уніфікованого підходу в сучасному науковому дискурсі щодо його визначення. Крім того, питання ксенофобії, її критерії та способи подолання дійсно є проблемою не лише у науковому дискурсі, але й постає як загроза у соціокультурному бутті сучасної людини. Толерантність, інтолерантність, терпимість – це ті дефініції, які зараз вживаються разом з поняттям ксенофобії у сучасній науці. Важливим результатом дослідження є те, що зазначена проблема в античній та середньовічній філософії є латентною, та має вигляд трактування відношення та співіснування категорій «я» – «інший» або «свій» – «чужий», запровадження «міри», як межі дотичності системи поглядів, цінностей тощо. Ґенеза осмислення проблеми ксенофобії сягає й далі та має перспективи подальших досліджень.

The impact of socio-cultural integration strategies on the life activities of migrants

The features of the integration of Azerbaijani immigrants into a single European socio-cultural space have been discussed in the article. Strategies for the integration of immigrants into the external socio-cultural environment have been described and the issues of socio-cultural acceptance of Azerbaijani immigrants in Europe have been studied from a scientific and theoretical point of view by examining their pros and cons. The issues of adaptation, acculturation, separation, marginalization and transnationalism have been studied. It has been noted by the author that the active part of Azerbaijani immigrants in Europe is mainly people who have received higher education in the country of origin or in the country of their arrival, who plan to build a career in the society they come, who join socio- cultural processes, try to become a part of society that accepts local cultural values. At the same time, it has been noted in the article that young immigrants also participate in the acculturation process and the reasons for this have been investigated. The author has noted that immigrant Azerbaijanis prefer to contact or establish business with either Turks or Iranian Azerbaijanis or Eastern Europeans as it is more convenient for the middle and older generation to communicate with Turks in Turkish and with Eastern Europeans through Russian. In the article observations of Azerbaijani immigrants in Berlin, Germany, from December 2017 to January 2018, as well as interviews with immigrants belonging to different social groups allow to say that first-generation immigrants almost do not have or are very weak in relations with local society, society institutions and their activity in the socio-cultural process is low. The features and effects of transnationalism among Azerbaijanis living in Europe has also been examined in the article. It has been noted that transmigration is widespread among Azerbaijani immigrants living in Europe. The dual life of Azerbaijani immigrants as a transmigrant continues to grow. Although European Azerbaijanis already live in European countries, they have extensive ties with Azerbaijan and some even continue their working lives in both Europe and Azerbaijan. These immigrants are engaged in both business and other fields in the country of origin, acquire property in the country of origin, open offices and lead an active socio-cultural life in both the sending and receiving societies. It has been shown in the article that Azerbaijani immigrants are trying to connect the future of both themselves and their children with the country of origin, and those who have economic opportunities take more advantage of this opportunity.

The crisis of the classical concept of liberal democracy in the context of modern challenges

The main aim of this paper is to examine the problem of the crisis of liberal democracy in the modern world, referring to the phenomenon of a loss of balance between social and personal good in a pluralistic society. There are several concepts of democracy in political science, including the classic liberal concept, which sees its core priorities collide with recent global challenges. Thus, the relevance of this problem refers to the recent disappointment in the idea of liberal democracy, which shows disillusionment in democracy as such. In response to this trend, some hybrid regimes offer an alternative in the form of so-called democracies with illiberal approaches. From the other side, the liberal democratic platforms are used by populist political forces, which results in dividing democratic societies about the questions hard to finally solve. The Brexit problem – the process of British exit from the European Union – shows recent examples of long-lasting social effects derived from the crisis of liberal democratic concept. The author of the article has come to the conclusion that when it comes to modern democratic processes, classic liberal approach brings the populism threat back to the table. When there is no balance between the totally free civil society with its direct democratic influences and the state structure with formal procedures aimed at total good of beneficial functioning, the liberal instruments would be used by populists. Populism can create severe divisions within liberal democratic societies providing dilemmas, such as Brexit, which are difficult to solve with the same liberal democratic procedures. This means that liberal democratic approach undermines itself with the very fact of the existing tendency to lose balance between the ideal personal freedom (that includes satisfying every citizen’s choice) and public good.

Підходи до оцінки й аналізу політичних ризиків

У статті досліджено підходи до оцінки політичних ризиків. Метою дослідження є комплексний аналіз методів і прикладних моделей аналізу та оцінки політичних ризиків. Автори виходять з того, що політичні ризики мають значний вплив як на політичну діяльність, так і на економічний та фінансові сектори відповідної країни. З огляду на їх інклюзивний характер, необхідним є використання спеціальних методів й моделей, які дозволяють оцінити ризиковану діяльність та мінімізувати негативний розвиток подій як для уряду, так і для міжнародних інвесторів. Встановлено, що методи аналізу й оцінки політичних ризиків пройшли еволюційний шлях від неструктурованих якісних методів до формалізованих структурованих якісно-кількісних моделей. Виокремлено якісні, кількісні та комбіновані підходи до аналізу та оцінки політичних ризиків, кожен з яких має як переваги, так і недоліки. Доведено, що перевагою якісного підходу є можливість оцінити специфіку кожної конкретної ситуації, недоліком – суб’єктивність думок експертів. Перевагою кількісного підходу є можливість порівнювати різні країни та регіони за рівнем ризику, використовуючи єдиний числовий вимір чиннику ризику, недоліком – неврахування якісних чинників, які можуть суттєво впливати на рівень політичного ризику, але не можуть бути враховані статистикою. Обґрунтовано, що оптимальним підходом до оцінки й аналізу політичних ризиків є комбінований підхід, який передбачає поєднання якісних та кількісних методик. Він є доволі гнучким та інтегративним, що дозволяє, з одного боку, мінімізувати суб’єктивність експертних оцінок побудовою числових виразів чинників ризику (там, де це є можливим), з іншого боку, залишається можливість врахування різноманітних нюансів, інформацію про які можуть отримати експерти від обізнаних людей з країни, що оцінюється. Автори доходять висновку, що комбінований підхід є своєрідною відповіддю на питання: яким чином знизити вплив чинника суб’єктивного сприйняття середовища на кінцевий результат, але водночас врахувати його під час аналізу кількісних показників.

The great zeroing of the sustainability of the global social order through the destruction of socio-cultural identification

The aim of the article is to deepen the knowledge about ensuring the sustainability of the society’s development as a system. The main methods of work ground on dialectical, systemic and activity-based interdisciplinary approaches and include analysis, synthesis, observation, the method of decomposition, typologization, complementarity, comparative analysis, logical and historical analysis. The novelty of the article lies in the study of the correlation between the destruction of socio-cultural identification and the unprecedented modern process – the zeroing of the sustainability of the general planetary society initiated by the top of the world capitalist class. Conclusions. New philosophical knowledge about the mechanisms of ensuring the stability of society has been received, taking into account the new challenges initiated by the deepening crisis of capitalism. New scientifically based results have been received: the specific of identification as a process and state have been discovered; there the subject of the world society’s sustainable development at this stage of history and in the future have been defined - humanity as a whole, and the object - the environmental functioning and harmonious development of humanity on a planetary scale. The analysis of the super-rich elite’s strategies and socio-political processes in the United States shows the following: 1. The destruction of socio-cultural identification is an effective frontal tool for the destabilization of social life, for the sustainability of individual societies and states, and society in general. 2. General social imbalance and the diminution of social sustainability, in turn, feed the breakdown of socio-cultural identification. 3. The destruction of socio-cultural identification is one of the demonstrations that the great zeroing of the world social order’s sustainability has begun. The main social contradiction of modernity has been revealed and a forecast of its development has been given.

Technocracy as a challenge to political freedom in the digital age

The government of the former Prime-Minister of Ukraine Olexiy Honcharuk named itself “the government of technocrats”. This shows that the concept of technocracy becomes attractive in Ukraine. Technocracy is the form of government, which attempts to distance itself from political representation or affiliation with a particular ideology. Technocrats derive their legitimacy from their skills and expertise, and focus primarily on problem-solving and optimizing the society’s useful functions. Technocracy has always been a promising political concept. The Republic by Plato can be regarded as the first attempt to substantiate a technocratic society, in which power proceeds from the expertise of its dominant elite. Technocracy was very appealing in the industrial age, when scientific management of factories inspired the idea that society at large could be governed by similar methods. Today, digital technologies and Big Data reinvigorate the technocratic project. In this article it has been shown that technocracy, if taken too far, can be antithetical to liberal democracy and its core value – political freedom. Technocratic society resembles a corporation run by the board of directors rather than a republic of citizens. We have pointed out the factors, which make it appealing in the modern world. We then have analyzed the ideas of Howard Scott, the founder of the movement Technocracy Inc., who advocated this political model in the industrial age, and Parag Khanna, who has made similar claims about the benefits of technocracy in the digital age. It has been proven that both these thinkers share the same illiberal mindset including the common faith in the applicability of scientific methods of social management without regard for popular votes and opinions, admiration of autocratic powers of the day, and disregard for democratic procedures, which they see as hurdles on the path toward economic well-being and political domination. Finally, we asked the question: if the challenge to political freedom in Ukraine proceeds from technocracy, will it be defended in the same way as during the three Ukrainian Maidans (1990, 2004, 2014)? We deliberately leave this question unanswered, hoping that the answer will be investigated in future publications.

Richard Sorge: Leading the Intelligence Network in Japan (1933-1941)

The public of the West learned about the activities of the outstanding Soviet intelligence agent Richard Sorge immediately after the end of the Second World War, thanks to the assessments of his activities in American sources. In the USSR, he became widely known only in 1964 thanks to Nikita Khrushchev. The article shows that the combination of personal and professional qualities of Sorge, ideological motivation allowed him to achieve outstanding results in intelligence activities. It is noted that under his leadership, illegal residencies in China, and then in Japan, received unique intelligence information, which helped the leadership and military command of the USSR to make informed political and military-strategic decisions. Richard Sorge was one of the most prominent intelligence officers in the history of the intelligence services. The authors describe facts that characterize the daily work of an intelligence officer: how he headed residencies in extremely difficult countries for work, successfully managed agent networks, personally conducted recruiting work, collected important intelligence information, analyzed it and prepared reports to Moscow. The organization of networks led by Sorge has been studied by many foreign intelligence services and has consistently been highly rated. In publications dedicated to Sorge, two approaches to creating his image are clearly traced, which is noted by the authors of the article. The first approach presents him as the archetype of a movie hero, agent and super spy, receiving classified information in alcoves and restaurants. It is designed for the general reader and first appeared in the West. Another image, partially ideologized and propagandistic, spread in the USSR and East Germany. He presented Richard as a knight of the revolution without fear or reproach. In this article, the authors made an attempt to create a real and objective assessment of his activities, in particular in Japan. The authors of the article, using Western and new Russian sources, have chosen the method of historical psychology in order to represent the way of thinking of this outstanding person and connect it with his actions in leading the group entrusted to him.

Book heritage of Dnipropetrovsk region of the 20s–30s of the 20th century: historical review and analysis of sources

The article deals with general state of the national book publishing business of the 20s – 30s of the 20th century. The author reveals and analyses the publications of the university book collection valuable in terms of content, design, and time of printing. The history and destiny of some books of educational, scientific and fiction literature are researched. The author’s attention is focused on the problems of book publishing process in Ukraine, in particular books of social, economic, agricultural and technical content. The activity of well-known Ukrainian publishing houses of this period is analysed and a bibliographic review of the repertoire of the publications is given. The author notes a significant percentage of academic literature among Ukrainian book production, in particular the works of scientists in various fields of knowledge.The role and place of publishing houses of the regional level are determined. The literature devoted to the World War I is an important contribution to the development of the Ukrainian publishing space. General picture of preparation and printing of works of Ukrainian fiction literature and popular science editions from various branches of knowledge is created. The attention of publishing houses was paid to the preparation of textbooks for rural schools. the creation of popular serial publications was a special feature. Lviv magazines, bulletins on the history and geography of Ukrainian lands are valuable in terms of content. Materials on censorship oppression and seizure of books on Ukrainian science, literature and art are provided. A number of local history publications related to the national book heritage are revealed and analysed, in particular by D.I. Yavornitsky, I.I. Ohienko, L.V. Pisarzhevsky and others. During the scientific research, the author tries to highlight the unknown and forgotten pages of book printing in Ukraine, which are related to development and inhibition of social, economic and political processes.