STUDY OF PSYCHOLOGICAL FACTORS OF INDIVIDUAL NUTRITIONAL STYLE

Purpose. The research concerns the problem of choosing an individual eating style and identifying possible psychological factors of choosing an eating style by a person. Methods. To achieve this purpose theoretical methods were used: analysis of psychological literature and generalization of psychological dates; empirical methods: Kugler-Jones guilt questionnaire, J. Rotter’s “Locus of Control” method, methods of mathematical and statistical processing and visualization of empirical data: one-way analysis of variance.Results. The results of an empirical study of psychological characteristics, in particular the features of guilt and personal responsibility in people with different eating styles. The sample was 80 people. Respondents were people aged 20 to 45 with different eating styles: traditional, healthy, alternative and interval. The traditional diet meant the consumption of food, characteristic of the culture of the subjects, healthy eating – strict restrictions on food consumption (calories, the ratio of macro- and micro-elements in the diet, restriction of harmful products and sugar), alternative (complete rejection of certain products or Interval or intermittent – alternation between meals, fasting for a day or several days. The greatest experience of guilt as a condition is inherent in people with a choice of alternative, healthy and interval eating styles. That is, people who choose a style of eating with certain restrictions have a fairly high, compared to the traditional style of eating emotional reaction to a particular behavior that may be contrary to their personal moral principles. The highest prevalence of guilt as a trait in people who follow a healthy and alternative diet. Such people have an emotional attitude, which is associated with responsibility for violating personal moral principles. Such specificity of guilt presupposes that such individuals are more likely to adhere to such severe restrictions on food consumption.Conclusions. It was researched the problem of choosing an individual eating style and identifying possible psychological factors of choosing an eating style by a person. Representatives of the traditional style of eating are attracted to the external locus of control, in contrast to the representatives of a healthy, alternative diet, which is characterized by an internal locus of control. At the same time, people with interval nutrition showed the same manifestation of both internal and external locus of personality control.Key words: orthorexia, eating styles, guilt, locus of control, morality. Мета. Дослідити проблему вибору індивідуального стилю харчування та виявлення можливих психологічних факторів вибору стилю харчування особистістю. Методи. Для реалізації цієї мети було використано теоретичні методи: аналіз психологічної літератури та узагальнення психологічних даних із проблеми дослідження, емпіричні: опитувальник провини Куглера-Джонс, методика «Локус-контролю» Дж. Роттера, методи математично-статистичної обробки та візуалізації емпіричних даних: однофакторний дисперсійний аналіз.Результати. Представлено результати емпіричного дослідження психологічних характеристик, зокрема особливостей прояву почуття провини та особистісної відповідальності в осіб з різним стилем харчування. Вибірка становила 80 осіб. Респондентами виступили особи віком від 20-ти до 45-ти років із різним стилем харчування: традиційним, здоровим, альтернативним та інтервальним. Під традиційним харчуванням малося на увазі споживання їжі, характерної для культури досліджуваних, під здоровим харчуванням – дотримання чітких обмежень у споживанні страв (калорійність, співвідношення макро- та мікроелементів у раціоні, обмеження шкідливих продуктів та цукру), альтернативним – повна відмова від певних продуктів або способів приготування їжі. Інтервальне або переривчасне – чергування між прийомами їжі, голодування протягом дня або кількох днів. Найбільше переживання провини як стану притаманне людям із вибором альтернативного, здоро-вого та інтервального стилів харчування. Тобто у людей, які вибирають стиль харчування з певними обмеженнями, виявлено досить високу, порівняно із представниками традиційного стилю харчування, емоційну реакцію на конкретну поведінку, яка може суперечити їхнім особистісним моральним прин-ципам. Найбільше переважає високий рівень переживання провини як риси у людей, які дотримуються здорового та альтернативного способу харчування. У таких осіб існує емоційна установка, яка пов’я-зана з відповідальністю за порушення особистісних моральних принципів. Така специфічність переживання почуття провини зумовлює те, що такі особистості з більшою ймовірністю можуть дотриму-ватися таких жорстких обмежень у споживанні їжі.Висновки. Досліджено особливості вибору індивідуального стилю харчування та виявлено мож-ливі психологічні фактори вибору стилю харчування. Представникам традиційного стилю харчування приманний екстернальний локус контролю на відміну від представників здорового, альтернативного харчування, яким притаманний інтернальний локус контролю. Причому в осіб з інтервальним харчуванням виявлено однаковий прояв як інтернального, так і екстернального локус контролю особистості.Ключові слова: орторексія, стилі харчування, провина, локус контролю, мораль.

EXPRESSED EMOTION IN THE CONTEXT OF THE ATTITUDE TOWARDS SELF, OTHERS AND THE WORLD

The article aims to explore the concepts of attitude and expressed emotion in the modern foreign and domestic Psychology.The study applies the method of theoretical comparative analysis. The common and different features of the concepts of attitude and expressed emotion were revealed according to the parameters, particularly content of the concepts, the first application, theoretical approaches and models, methods and measures of the research, subjects, objects and main features.The results of the study indicate that expressed emotion include warmth, hostility, criticism and emotional overwhelming, while attitude is represented by attitude towards self, others and the world. The results also show that attitude is deeply connected with personality’s values, while expressed emotion is mostly related to the attitude towards others. The study indicates that expressed emotion and attitude have a great impact on quality of life of the individuals with medical conditions. The results also indicate that the main features for attitude are modality (negative, positive, ambivalent), range and intensity, while the main features for expressed emotion are modality (positive, negative) and level (high, medium, low). The conclusion of the article underlines that the main problem aligned with expressed emotion study is the many of empirical results and the lack of methodological basis to generalize it. From this perspective the methodological basis for research of the category of attitude is the most appropriate. The prospects of the study are to develop the methodological basis for research of the category of attitude in the context of expressed emotion towards individuals with medical condition.Key words: expressed emotion, attitude, attitude towards self, others and the world, individuals with medical condition. Метою роботи є здійснення теоретичного зіставного аналізу конструкту емоційної експресивності та категорії ставлення в сучасній зарубіжній і вітчизняній літературі. Методом дослідження є теоретичне вивчення літератури в сукупності аналізу, синтезу та узагальнення.Результати дослідження свідчать про те, що категорія ставлення пов’язана із ціннісно-смисловою сферою особистості та визначається ставленням до себе, до інших і до світу. Виокремлено поняття експресивної емоційності як сукупності теплоти, критичності, емоційної гіперопіки та ворожості. Встановлено негативний вплив емоційної експресивності на якість життя особи з хронічними захворюваннями. З’ясовано, що наявні емпіричні дані, представлені в сучасних зарубіжних дослідженнях, важко концептуалізуються через брак єдиного методологічного підходу до дослідження емоційної експресивності, незважаючи на достатню кількість методик для її експериментального вивчення. У висновках дослідження представлено спільні й відмінні ознаки ставлення та емоційної експресивності за такими критеріями, як зміст понять, історія виникнення, теоретичні підходи й моделі, методи дослідження, суб’єкти, об’єкти, параметри. Визначено, що найважливішою відмінністю цих понять є ширший діапазон ставлення порівняно з емоційною експресивністю, а також зв’язок ставлення із ціннісно-смисловою сферою особистості. У цьому контексті вагомого значення набуває поняття самоставлення, яке слугує причиною високого рівня емоційної експресивності щодо інших. Попри можливе існування значної кількості об’єктів ставлення, у контексті нашого дослідження провідного значення набувають об’єкти здоров’я та хвороби, оскільки саме вони пов’язані з рівнем емоційної експресивності. Іншим важливим аспектом є види емоційної експресивності в межах категорії ставлення та їхні параметри. Найбільш поширеними для опису емоційної експресивності вважаються модуси та рівні, тоді як для визначення категорії ставлення оперують параметрами модусу, інтенсивності і широти. Перспективами дослідження є комплексне вивчення емоційної експресивності з виробленням методологічних засад дослідження та з огляду на вивчення категорії ставлення, а також підходи рис особистості, каузальної атрибуції і діатезного стресу.Ключові слова: емоційна експресивність, ставлення, ставлення до себе, ставлення до інших, ставлення до світу, особи з хронічними захворюваннями.

CRITERIA AND SIGNS OF HARMONIOUS FAMILY UPBRINGING OF ADOLESCENTS

The purpose of this article is a theoretical study and empirical study of the criteria and signs of harmonious family upbringing of adolescents. Scientists have always been interested in establishing criteria for determining the success of raising children. But most of the research was devoted to the study of education in educational institutions. In addition, there is a need to define certain criteria for assessing the results of the upbringing of adolescents, given the significant psychological features of this age period.Methods. To achieve the goal of the study, methods of analysis and synthesis, systematization of scientific sources, comparison and generalization were used. Questionnaires were also conducted to study this issue with the involvement of two groups of experts – parents and professionals.Results. In the course of the study of the criteria and signs of success of family upbringing of adolescents, the opinion of experts on the indicators of upbringing of adolescents and criteria for assessing upbringing was studied. Based on the results of studying the opinions of parents and experts, important indicators of adolescent upbringing were identified, including responsibility, respect for the dignity of others and personal freedom, respect for all forms of life and cultural values, self-control, optimism. A similar humanistic orientation of these indicators has been found, which, according to all experts, is important and worthy of attention. The study of the criteria for assessing the upbringing of adolescents also showed the similarity of the positions of parents and professionals in the education of adolescents. Differences of opinion were also found between the two groups of experts on the importance of individual criteria.Conclusions. Understanding the results of the study allows us to conclude that family upbringing is a process of encouraging, supporting and developing a child through the efforts of parents and relatives from birth to adulthood. Adolescence is characterized by the development and formation of personality, finding one's place in the society, emotional vulnerability and significantly affects the behavior of children. The result of harmonious family upbringing of adolescents is responsibility, respect for the dignity of others and personal freedom, respect for all forms of life and cultural values, self-control, optimism.Key words: family upbringing, parents, teenagers, adolescence age, manners. Мета статті полягає в теоретичному вивченні та емпіричному дослідженні критеріїв і ознак гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку. Встановлення критеріїв для визначення успішності виховання дітей цікавило вчених завжди. Проте більшість досліджень було присвячено вивченню процесу виховання дітей не в сім’ях, а в умовах навчальних закладів. Крім того, існує потреба у визначенні окремих критеріїв щодо оцінки результатів виховання дітей підліткового віку, зважаючи на значні психологічні особливості цього вікового періоду. Методи. Для досягнення мети дослідження використовувались методи аналізу та синтезу, систематизації наукових джерел, порівняння та узагальнення. Також проводилось анкетування з метою вивчення даного питання із залученням двох груп експертів – батьків та фахівців.Результати. Під час дослідження критеріїв та ознак гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку вивчалася думка експертів щодо показників вихованості підлітків та критеріїв оцінки виховання. За результатами вивчення думок експертів-батьків та експертів-фахівців визначено вагомі показники вихованості підлітків, зокрема відповідальність, повага гідності інших людей та свободи волі особистості, повага до всіх форм життя та культурних цінностей, самоконтроль, оптимізм. З’я-совано схожу гуманістичну спрямованість цих показників, які, на думку всіх експертів, є вагомими і вартими уваги. Дослідження критеріїв оцінки вихованості підлітків також показало схожість позицій батьків та фахівців у питаннях виховання підлітків. Також було знайдено відмінності в думках двох груп експертів із приводу вагомості окремих критеріїв. Висновки. Осмислення результатів дослідження дозволяє дійти висновку, що сімейне виховання – це процес заохочення, підтримки та розвитку дитини зусиллями батьків і родичів від її народження до дорослості. Підлітковий вік характеризується розвитком та становленням особистості, пошуком свого місця в соціумі, емоційною вразливістю і суттєво впливає на поведінку дітей. Результатом гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку є відповідальність, повага гідності інших людей та свободи волі особистості, повага до всіх форм життя та культурних цінностей, самоконтроль, оптимізм. Ключові слова: сімейне виховання, батьки, підлітки, підлітковий вік, вихованість.

THE CONCEPT OF CONTINUOUS TRAUMATIC STRESS AND THE CONTEXT OF ITS APPLICATION

Purpose. The aim of the article is to determine the conceptual content of continuous traumatic stress and the contexts of its application. Methods. The investigation uses methods of the literature theoretical study in combination with analysis, synthesis and generalization. Results. The article presents the results of the analysis of the main psychological literature sources to determine the conceptual content of the prolonged traumatic stress concept. The main application contexts of the continuous traumatic stress concept are singled out and analyzed: the context of man - caused and natural disasters, the military context, the contexts of domestic violence and pandemics. The leading feature of continuous traumatic stress caused by disasters has been found to be that they cannot determine the exact time when one traumatic event ended and another began. A sign of prolonged traumatic stress in servicemen who are in the combat zone is that they are not only there, but also directly involved in the action. Equally important is the context of domestic violence against women and children. It was found that women who are constantly in such stressful situations, constantly feel discomfort when communicating with men. Children who experience prolonged domestic violence have broken relationships with adults and lack communication skills with peers. The introduction of quarantine in connection with a pandemic has been identified as a continuous traumatic and stressful situation. The pandemic situation has a negative impact not only on the social status, but also on the psychological state of people, including the most vulnerable groups: health workers, people with chronic diseases and the elderly. After the disease, some people experience fear, anxiety, depression, which disappear in a few months. Conclusions. The results of the study allowed us to conclude that prolonged traumatic stress indicates the impact of past, present and future stressors, which cannot be avoided. This concept is used in several contexts: man-made and natural disasters, the military context, the contexts of domestic violence and pandemics. Traumatic situations have not only social but also psychological impact, which manifests itself both immediately and sometime after a long traumatic experience.Key words: constant danger, traumatic event, domestic violence, military conflicts, psychological trauma, pandemic. Мета. Метою статті є визначення концептуального змісту тривалого травматичного стресу та контексти його застосування. Методи. У дослідженні використано методи теоретичного вивчення літератури в сукупності аналізу, синтезу й узагальнення. Результати. У статті представлено результати аналізу основних психологічних літературних джерел щодо визначення концептуального змісту поняття тривалого травматичного стресу. Виділено та проаналізовано основні контексти застосування поняття тривалого травматичного стресу: контекст техногенних і природних катастроф, військовий контекст, контексти домашнього насилля та пандемії. З’ясовано, що провідною особливістю тривалого травматичного стресу людей внаслідок катастроф є те, що вони не можуть визначити точний час моменту, коли одна травмуюча подія закінчилась, а інша розпочалася. Ознакою тривалого травматичного стресу у військовослужбовців, які перебувають у зоні проведення бойових дій, є те, що вони не тільки там перебувають, а й беруть безпосередню участь у діях. Не менш важливим є контекст домашнього насильства щодо жінок та дітей. Виявлено, що жінки, які постійно перебувають у таких стресових ситуаціях, постійно відчувають дискомфорт під час спілкування з чоловіками. У дітей, які переживають тривале домашнє насильство, порушуються зв’язки з дорослими, є недостатня кількість навичок спілкування з однолітками. Визначено, що тривалою травматичною і стресовою ситуацією є введення карантину у зв’язку з пандемією. Ситуація пандемії негативно впливає не тільки на соціальний статус, а й на психологічний стан осіб, зокрема найбільш уразливих груп: медпрацівників, осіб із хронічними захворюваннями, літніх людей. Після перенесеної хвороби деякі люди відчувають страх, занепокоєння, депресію, які за декілька місяців зникають. Висновки. Результати дослідження дали змогу дійти висновків про те, щотривалий травматичний стрес позначає вплив минулих, теперішніх та майбутніх стресорів, яких неможливо уникнути. Це поняття застосовується в декількох контекстах: техногенних та природних катастроф, військовому контексті, контекстах домашнього насильства та пандемії. Травматичні ситуації мають не лише соціальний, а й психологічний вплив, що проявляється як одразу, так і за деякий час після тривалого травматичного досвіду.Ключові слова: постійна небезпека, травмуюча подія, домашнє насильство, військові конфлікти, психологічна травма, пандемія.

SPECIFICITY OF INFLUENCE OF CHILDREN WITH COMPLEX DEVELOPMENTAL DISORDERS ON MARRIAGE RELATIONS IN THEIR FAMILIES

Purpose. The purpose of the article is to highlight the results of a study of the impact of children with complex developmental disorders on the marital relationship of their parents.Methods. To achieve this goal and solve problems, the following psychodiagnostic tools were used: the scale “Marital Relations” according to the method “Incomplete sentences” and the scale of perception of self, marriage partner and other men and women according to the Semantic Differential of C.Osgood. The Mann-Whitney test was used to verify the reliability of the obtained data.Results. The study of marital relationships was conducted with 288 parents with children with complex developmental disorders (among them 152 raising children with complex speech and mental retardation and 136 parents of children with musculoskeletal disorders and oligophrenia), who formed the main group, and 184 parents of children without disabilities, who acted as a control group. According to the analysis of the research results, the following general characteristics can be distinguished:− marital relations in families with children with complex developmental disorders are less harmonious, less favorable, with a complicated intimate life and more tense compared to families raising children without developmental disabilities. Mothers of children with musculoskeletal disorders and oligophrenia show a particularly negative attitude towards marital relations, although their husbands consider them to be strong and active individuals;− self-esteem of mothers of children with complex developmental disorders is not homogeneous: underestimated - in those who raise a child with musculoskeletal disorders and oligophrenia and adequate - in women who have a child with complex speech defects and mental retardation;− men who raise children with complex developmental disorders also have low self-esteem, are not purposeful and less active than parents of children with normative development;− mothers and fathers explain their unrealized plans by failed marital and family relationships and their child’s shortcomings.Conclusions. The appearance in the family of a child with complex developmental disorders mainly has a negative effect on the marital relationship of parents, changing the perceptions of the couple about the environment, about themselves, each other and affects the relationship between them.Key words: child with complex developmental disorders, complex speech defects, oligophrenia, marital relations. Метою статті є висвітлення результатів дослідження особливостей впливу дітей із комплексними порушеннями розвитку на шлюбні стосунки їх батьків.Методи. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань використано такий психодіагностичний інструментарій: шкала «Подружні стосунки» за методикою «Незакінчені речення» і шкали сприймання себе, шлюбного партнера та інших чоловіків і жінок за семантичним диференціалом Ч. Осгуда. Для перевірки достовірності отриманих даних застосовувався критерій Манна-Уїтні.Результати. Дослідження шлюбних взаємин було проведене з 288 батьками, які мають дітей з комплексними порушеннями розвитку (серед них – 152 виховують дітей зі складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю і 136 – із порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією), які склали основну групу, а також з 184 батьками дітей без вад розвитку, які виконували роль контрольної групи. За аналізом результатів дослідження можна виокремити такі загальні характеристики: – шлюбні стосунки у сім’ях, де є діти з комплексними порушеннями розвитку, менш гармонійні, менш сприятливі, з ускладненим інтимним життям та більш напружені порівняно із сім’ями, які виховують дітей без вад розвитку. Особливо виражене негативне ставлення до шлюбних стосунків демонструють матері дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією, хоча чоловіки вважа-ють їх сильними та активними особистостями;– самооцінка матерів дітей з комплексними порушеннями розвитку є неоднорідною: занижена – у тих, які виховують дитину з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією, адекватна – у жінок, які мають дитину зі складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю;– чоловіки, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку, мають також занижену самооцінку, нецілеспрямовані та менш активні, ніж батьки дітей з нормативним розвитком;– матері та батьки пояснюють свої нереалізовані плани невдалими шлюбно-сімейними стосунками та вадами своєї дитини.Висновки. Поява в сім’ї дитини з комплексними порушеннями розвитку переважно негативно позначається на шлюбних стосунках батьків, змінюючи уявлення подружжя про оточення, себе, один одного, та впливає на взаємини між ними.Ключові слова: complex developmental disorders, complex speech disorders, oligophrenia, musculoskeletal disorders, marital relations.

READY FOR SELF-EDUCATION IN THE STRUCTURE SELF-REALIZATION OF YOUNG PERSONALITY

In the article the author conducts a theoretical analysis of the scientific literature on the definition of self-realization of a young person, reveals its structure, shows the areas where it works. And also shows the place of self-education in the structure of self-realization of the individual.Purpose of the article is to reveal the essence of readiness for self-education in the structure of self-realization of a young person.Methods. To achieve our goal, we used the following research methods: analysis, synthesis of theories of self-actualization and readiness for self-education, structuring scientific and psychological sources of information, which allowed to generalize and systematize the views of scientists on the research.Results. The author argues that the concept of self-realization in modern psychological science is under development, that is, there is still no generally accepted definition of this term. The most commonly used definition is the realization of the possibilities of self development through effort, co-creation, cooperation with other people, society and the world at large. The author argues that the features of personal self-realization are influenced by external and internal factors that hinder and contribute to the factors of self-realization, because each person by nature has a huge potential, which in the process of human life is realized under external influences. The degree of capacity development also depends on personal factors, external environmental conditions and their interaction with each other. He states that the mechanism of self-realization is launched in the case when the individual reaches the appropriate level of development. Orientation is based on self-determination and self-knowledge of the individual. Personal self-realization is individually special, manifested in the components of its structure and in quantitative indicators. There are different levels and types of self-realization, the highest of which meets the criteria of usefulness and satisfaction of self-realization for the person as a whole and for the environment.Conclusions. It was found that the readiness for self-education lies in the plane of additional areas of self-realization on a par with social interaction, social activity, hobbies, etc. Since self-education is motivated by intrinsic motivational factors of self-improvement and requires the use of special means of finding and mastering social experience, the author concludes that the readiness for self-education should be developed at student age, as during this period a person is able to overcome obstacles. her intellect is the basis for choosing the means and forms of active self-educational activity. Thus, the readiness for self-education has every chance to become a stable personal characteristic. Readiness for self-education is a system consisting of the following components: skill, efficiency, awareness, awareness and is represented by the unity of moral and volitional, cognitive and motivational components. The study of those components and individual aspects of self-education is the main requirement for their knowledge in the relationship and unity.Key words: self-realization, self-education, readiness for self-education, self-improvement, professional development, competitiveness. У статті представлено теоретичний аналіз дефініції самореалізації молодої особистості, розкрито її структуру та сфери, де вона працює, а також місце самоосвіти у структурі самореалізації особистості. Мета статті – розкрити сутність готовності до самоосвіти у структурі самореалізації особистості молодого віку. Методи. Для реалізації мети використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез теорій самоактуалізації та готовності до самоосвіти, структурування науково-психологічних джерел інформації, що дало змогу узагальнити та систематизувати погляди вчених із досліджуваної проблематики.Результати. З’ясовано, що поняття самореалізації в сучасній психологічній науці перебуває на стадії розроблення, тобто загальноприйнятного визначення цього терміна досі немає. Найбільш уживаним є визначення про здійснення можливостей розвитку «Я» через зусилля, співтворчість, співдію з іншими людьми, соціумом та світом загалом. Визначено, що на особливості особистісної самореалізації впливають зовнішні та внутрішні чинники, що перешкоджають та сприяють чинникам самореалізацій, адже у кожній людині природою закладено величезний потенціал, який у процесі життя людини реалізується за умови зовнішніх впливів. Міра розвитку потенціалу також залежить від особистісних чинників, зовнішніх умов середовища та їх взаємодії. Констатовано, що механізм самореалізації активується тоді, коли особистість досягає відповідного рівня розвитку. Спрямованість відбувається на підставі самовизначення та самопізнання індивіда. Особистісна самореалізація особлива, вона виявляється у компонентах її структури та у кількісних показниках. Є різні рівні та види самореалізації, найвищий із яких відповідає крите-ріям корисності та задоволеності самореалізації як для особи загалом, так і для оточення. Висновки. З’ясовано, що готовність до самоосвіти лежить у площині додаткових сфер самореалізації разом із соціальною взаємодією, суспільною активністю, захопленнями тощо. Оскільки самоосвіта спонукається внутрішніми мотиваційними чинниками самовдосконалення та потребує використання особливих засобів пошуку та засвоєння соціального досвіду, авторка доходить висновку, що готовність до самоосвіти необхідно розвивати у студентському віці, позаяк у цей період людина здатна долати перешкоди на шляху свого становлення та самовдосконалення, її інтелект є основою для обрання засобів та форм активної самоосвітньої діяльності. Таким чином, готовність до самоосвіти має всі шанси стати стійкою особистісною характеристикою. Готовність до самоосвіти є системою, що складається з таких компонентів, як умілість, дієвість, усвідомленість, обізнаність, та представлена єдністю морально-вольових, пізнавальних та мотиваційних складників. Саме вивчення цих компонентів та окремих сторін самоосвіти є головною вимогою їх пізнання у взаємозв’язку та єдності.Ключові слова: самореалізація, самоосвіта, готовність до самоосвіти, самовдосконалення, професійний розвиток, конкурентоздатність.

FEATURES OF STRATEGIES FOR OVERCOMING STRESS SITUATIONS IN ATHLETES ENGAGED IN ORIENTAL MARTIAL ARTS

Purpose. Identification and analysis of strategies for overcoming stressful situations and decision-making tendencies among athletes involved in martial arts. Methods. The methodological basis of the study is the model of physiological stress by V. P. Dohrenwend and the conservation of resources theory by S. Hobfoll. Twenty students of the Kharkiv State Academy of Physical Culture of the second year of the specialty 017 “Physical culture and sports”, who are engaged in martial arts for 4-13 years, took part in the research. Research methods: “Strategic Approach to Coping Scale‎” (SACS) by S. Hobfoll in the adaptation by N.Vodopyanova and E. Starchenkova. To clarify the data obtained, we chose the methodology “Decision Making Tendency Inventory” (DMTI) G. Misuraka in the adaptation of A. Yu. Razvalyaeva. For mathematical and statistical data processing, the r-Pearson correlation coefficient in the STATISTICA 12 package was used. Results. The study is devoted to the investigation of the features of strategies for overcoming stressful situations in athletes involved in martial arts. It has been established that the most typical for athletes engaged in martial arts are strategies of assertive, aggressive and impulsive actions, and the tendency to satisficing in decision-making, the least typical – avoidance and antisocial actions. Positive relations between the duration of sports occupation and the tendency to choose avoidance and manipulative actions to overcome stressful situations, the tendency of satisficing in decision-making, negative relations between the duration of sports occupation and the tendency of minimization were revealed.Conclusions. According to the results, athletes involved in martial arts are more characterized by active, constructive strategies to overcome stressful situations, however, there is a tendency to an increase in the tendency to choose passive and indirect strategies as the duration of sports occupation increases. The obtained data can be used in the activities of the Department of psychological support of the educational process of the Kharkov State Academy of Physical Culture.Key words: stress, sports, martial arts, athlete’s personality, coping strategies. Мета – виявлення та аналіз стратегій подолання стресових ситуацій і тенденцій прийняття рішень у спортсменів, що займаються східними одноборствами.Методи. Методологічно дослідження базується на моделі фізіологічного стресу В.P. Dohrenwend та теорії збереження ресурсів С. Хобфола. У дослідженні взяли участь 20 здобувачів освіти Харківської державної академії фізичної культури другого курсу спеціальності 017 «Фізична культура і спорт», що займаються східними одноборствами від 4 до 13 років. Серед них – 9 дівчат і 11 юнаків. Метод дослідження – «Стратегії подолання стресових ситуацій» (SACS) С. Хобфола в адаптації Н.Є. Водоп’яно-вої та Є. С. Старченкової. Для уточнення даних ми обрали методику «Тенденції в прийнятті рішень» (DMTI) Р.Місурака в адаптації А.Ю. Разваляєвої. Математико-статистична обробка даних здійснювалась за допомогою коефіцієнта кореляції r-Пірсона в пакеті STATISTICА 12.Результати. Дослідження присвячене вивченню особливостей стратегій подолання стресових ситуацій спортсменів, що займаються східними одноборствами. З’ясовано, що найбільш характерними для спортсменів, що займаються східними одноборствами, є стратегії асертивних, агресивних та імпульсивних дій, тенденція сатисфізації у прийнятті рішень, найменш характерними – уникання та асоціальних дій. Виявлено позитивні зв’язки тривалості занять спортом зі схильністю обирати уникання та маніпулятивні дії для подолання стресових ситуацій, тенденцією сатисфізації у прийнятті рішень, негативний – з тенденцією мінімізації.Висновки. Згідно з отриманими результатами для спортсменів, що займаються східними одноборствами, більшою мірою характерні активні, конструктивні стратегії подолання стресових ситуацій, проте існує тенденція до зростання схильності обирати пасивні та непрямі стратегії протягом збільшення тривалості занять спортом. Отримані дані можуть використовуватись в діяльності Відділу психологічного супроводу освітнього процесу Харківської державної академії фізичної культури.Ключові слова: стрес, спорт, східні одноборства, особистість спортсмена, копінг-стратегії.

FACTORS SUPPORTING POSITIVE RELATIONS WITH OTHER PEOPLE AND PREVENTING EXCESSIVE DEPENDENCE ON THEM

Objective: to find factors, i.e. personal qualities, supporting the creation of positive relationships with others and helping a person overcome too high, unhealthy sensitivity to others.Methods: indicator “positive relations with others” from the method studying psychological well-being C. Riff and indicator “sensitivity to others” from Autonomy–Connectedness Scale (ACS–30) of Bekker M.H.J., van Assen M.A.L; General Self-Efficacy Scale (Schwarzer, R., & Jerusalem, M.), Ways of Coping Questionnaire (Folkman and Lazarus), WIPPF, the Personality Views Survey III-R (S. Maddi), Self-Attitude Questionnaire (V.V.Stolin, S.R. Pantileev), Bass Orientation Personal Inventory, Zimbardo Time Perspective Syventory, Quality of Personality’s Life (Chykhantsova O.A.), Bradburn Scale of Psychological Well-Being, The Satisfaction with Life Scale (E. Diener et al.).Results: several personal traits were identified that were positively associated with “positive relations with others” and negatively with “sensitivity to others”. These were self-attitude, hardiness, self-efficacy, ability to cope with a new situation, self-understanding, choice of adaptive coping strategies in difficult situations. “Positive relations with others” were positively associated with intrinsic motivation, feelings of happiness, life satisfaction; and “sensitivity to others”, on the contrary, was positively associated with impersonal motivation and the predominance of negative emotions in life. Conclusions: positive relations with others support a person’s psychological well-being, but only if such relations are built on an equal footing. The ability to establish and maintain positive relationships with others is influenced by good self-attitude and hardiness. The development of these personal traits is especially useful if the ability to have positive relations is insufficiently developed. In addition, these personal traits will help to get rid of excessive sensitivity to the will, views, thoughts, beliefs that may be imposed by other people. To achieve positive relations on an equal basis, a person must rely on internal motivation, i.e. their own motivation in their actions, and also choose conditionally adequate coping strategies.Key words: positive relations with others, sensitivity to others, self-attitude, hardiness, coping strategies, psychological well-being, motivation. Мета – віднайти фактори, тобто особистісні якості, які підтримують створення позитивних стосунків з іншими та допомагають людині перебороти занадто високу, нездорову чутливість до інших. Методи: показник «позитивні відносини з іншими» методики вивчення психологічного благопо-луччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» тесту «Автономія-прив’язаність» Bekker M.H.J., van Assen M.A.L; шкала самоефективності Р.Шварцера та М. Єрусалема, копінг-тест Лазаруса і Фол-кмана WIPPF, тест життєстійкості С. Мадді, тест-опитувальник самоставлення особистості В.В. Сто-ліна, С.Р. Пантилєєва, опитувальник для визначення спрямованості особистості, опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо, опитувальние для вивчення якості життя особистості О.А. Чиханцової, опитувальник афективного балансу Н. Бредберна, шкала задоволеності життям E. Diener et al.Результати. Була виявлена низка рис, які позитивно пов’язані із позитивними відносинами з іншимиі негативно пов’язані із чутливістю до інших. Це самоставлення, життєстійкість, самоефективність, здатність впоратися з новою ситуацією, саморозуміння, вибір адаптивних копінг-стратегій у складних ситуаціях. Позитивні відносини з іншими позитивно пов’язані із внутрішньою мотивацією, відчуттям щастя, задоволеності життям, а чутливість до інших, навпаки, позитивно пов’язана із безособовою мотивацією та із переважанням у житті негативних емоцій.Висновки. Позитивні стосунки з іншими підтримують психологічне благополуччя людини, проте, лише за умови, що такі стосунки будуються на рівноправній основі. На здатність встановлювати та підтримувати позитивні стосунки з іншими впливають добре самоставлення і життєстійкість. Розвиток цих особистісних рис особливо корисний, якщо здатність до позитивних стосунків розвинена на недостатньому рівні. Крім того, ці особистісні риси сприятимуть позбавленню від надмірної чутливості до волі, поглядів, думок, переконань, що можуть нав’язуватися іншими людьми. Для досягнення позитивних взаємин на рівноправній основі людина має спиратися на внутрішню, тобто власну мотивацію у свої діях, та також обирати умовно адекватні копінг-стратегії.Ключові слова: позитивні відносини з іншими, чутливість до інших, самоставлення, життєстійкість, копінг стратегії, психологічне благополуччя, мотивація.

RESEARCH OF PROCESSES AND FEATURES OF MEANING FOR MEANING IN ADULT

The purpose of the study is to study processes and psychological features of formation of human meaning in adulthood, due to the current uncertainty of social, economic and political situation and forces a person to constantly determine his position and view of the world. Addressing this important issue is primarily about activity consciousness of the individual, which aims to identify the meanings of events that occurring, constant search for new meanings, on the basis of which it would be possible to determine their place and vital role in changing reality.Methods. Adulthood is the longest period of human life (from adolescence to old age), so it is better to study this age by dividing it into separate stages. For our study, we chose the periodization of O.O. Bodalyov. The influence of the age factor on the significance of human values and spheres of life for a person is considered according to the method “Morphological test of life values” (by V.F. Sopiv, L.V. Karpushina), which is the result of using and further improving the method of I.G. Senin. This made it possible to explore the peculiarities of meaning-making in adulthood.Results. Differences in the significance of life spheres between age groups are more pronounced than random differences within the group. Thus, the importance of the spheres of life largely determines age. The minimum level of significance of the spheres of life is in the period of early adulthood, and they are most significant in the period of middle adulthood. Reaching the maximum value at this age, the level of importance of the spheres of life decreases over the years.Conclusions. It was found that the meaning of personality, its clear awareness, its reliability, are determined by viability, professional, family and age self-determination in life, which depends on the individual, his life position, his socio-psychological and social maturity and activity. Based on the empirical study, it is concluded that age largely determines the importance of life values and areas of life for man.As a result of the research it was found that during the transition from one age group of adulthood to another the meaning formation changes, in particular: in the early period of adulthood in the first place are the prospects of learning, professional self-determination; in the middle period of adulthood – career prospects, family life; in late adulthood – the prospects of social status.Key words: personality development, adulthood, transition stage, viability, meaningfulness of life, life values. Метоюдослідження є вивчення процесів і психологічних особливостей смислоутворення людей у період дорослості, що зумовлюється сучасною невизначеністю соціальної, економічної й політичної ситуації та змушує людину постійно визначатися у своїй позиції і погляді на світ.Вирішення цього важливого питання пов’язане насамперед з активністю свідомості особистості, яка спрямована на виявлення смислів подій, що відбуваються, постійний пошук нових смислів, на основі яких можна було би визначити своє місце й життєву роль у змінюваній реальності.Методи. Дорослість є найтривалішим періодом життя людини (від закінчення юності до початку старості), тому вивчати цей вік краще шляхом поділу його на окремі етапи. Для нашого дослідження обрано періодизацію О.О. Бодальова. Вплив фактору віку на значимість для людини життєвих цінностей і життєвих сфер розглянуто за методикою «Морфологічний тест життєвих цінностей» (В.Ф. Сопов, Л.В. Карпушина), яка є результатом використання й подальшого вдосконалення методики І.Г. Сеніна. Це дало змогу дослідити особливості смислоутворення в дорослому віці.Результати. Відмінності у значущості життєвих сфер між віковими групами є більш вираженими, ніж випадкові відмінності всередині групи. Таким чином, значимість життєвих сфер багато в чому визначає вік. Мінімальний рівень значущості життєвих сфер припадає на період ранньої дорослості, а найбільш значущі вони в період середньої дорослості. Після досягнення максимального значення в цьому віці рівень важливості життєвих сфер із роками знижується.Висновки. З’ясовано, що смислоутворення особистості, її чітке усвідомлення та надійність визначаються життєздатністю, професійним, сімейним і віковим самовизначенням у житті, яке залежить від особистості, її життєвої позиції, соціально-психологічної та соціальної зрілості й активності. На підставі проведеного емпіричного дослідження зроблено висновок про те, що вік багато в чому визна-чає значимість життєвих цінностей і життєвих сфер для людини. У результаті дослідження з’ясовано, що під час переходу з однієї вікової групи дорослості в іншу смислоутворення змінюється, зокрема: у ранньому періоді дорослості на першому місці перебувають перспективи навчання, професійного самовизначення; у середньому періоді дорослості – перспективи кар’єри, сімейного життя; у пізньому періоді дорослості – перспективи соціального статусу.Ключові слова: розвиток особистості, період дорослості, перехідний етап, життєздатність, осмисленість життя, життєві цінності.